Зупинка ОЕЗ і дорога логістика: коли продаж ріпаку на експорт вигідніший за переробку
Удари по олійноекстракційних заводах 8–16 листопада зупинили частину внутрішньої переробки, і для власника ріпаку це змінює не лише ціну, а й сам вибір каналу збуту. Коли завод не приймає сировину або працює з обмеженими запасами, альтернативою стає експорт — але його вигідність залежить від того, скільки коштує довезти зерно до конкретного порту чи кордону.
Що сталося з переробкою
За повідомленням GrainTrade, протягом 8–16 листопада російські атаки зачепили 12 українських олійноекстракційних заводів. На підприємствах є загиблі та поранені працівники, частина заводів зупинила діяльність. Переробники посилюють безпеку виробництва і скорочують обсяги переробки та запаси готової продукції. Наслідок для ринку сировини прямий: внутрішній попит на ріпак практично зупинився.
Для господарства, яке тримає ріпак на складі, це означає, що звична схема «здати на найближчий завод» тимчасово не працює як орієнтир ціни. Питання зміщується до логістики: хто і за скільки готовий забрати партію на експорт.
Ціни попиту на експорт
Протягом тижня експортні ціни попиту на ріпак в Україні зросли на 500–1000 грн/т. З доставкою в Одесу вони становлять 19900–21000 грн/т, з доставкою до портів Дунаю — 21000–22000 грн/т. Ціни з доставкою на термінали поблизу західного кордону залишалися на рівні 21000–22000 грн/т.
Зовнішні напрямки теж додали. Ціна попиту на український ріпак з доставкою самоскидами до румунського порту Констанца зросла на 10 $/т — до 570–575 $/т. Поставка до Чехії подорожчала на 5–10 €/т — до 520–525 €/т з поставкою у грудні – січні.
Різниця між Одесою та Дунаєм у гривні сягає близько 1000 грн/т на користь Дунаю, але це ціна саме з доставкою. Тобто вона вже враховує витрати на перевезення, і порівнювати її з ціною на заводі потрібно після вирахування логістики до кожного з пунктів.
Логістика з’їдає частину премії
Обсяги поставок за перші 12 днів листопада впали: експорт ріпаку зменшився з 135,4 до 98 тис. т порівняно з відповідним періодом жовтня, ріпакової олії — з 40,5 до 14,8 тис. т, що еквівалентно 35 тис. т ріпаку. Головні причини скорочення — збільшення простоїв вагонів на західному кордоні та подорожчання автологістики на 10–20 $/т через дефіцит автомобілів і великі черги на кордоні.
Саме тому ціна «з доставкою» не тотожна ціні «на місці». Для партії, скажімо, у 100 т подорожчання автоперевезення на 10 $/т — це близько 1000 $ додаткових витрат на всю партію, і цю суму треба відняти від експортної ціни, перш ніж порівнювати її з пропозицією внутрішнього покупця. Простий вагон на кордоні додає до цього витрати на очікування, які не завжди видно в самій ставці.
Вікно до австралійської каноли
До виходу на ринок австралійської каноли імпортери з ЄС купуватимуть український ріпак активно. Пропозиція з боку України при цьому зростатиме — через зупинку внутрішньої переробки сировина шукає зовнішній збут. Для українських фермерів це орієнтир: фіксувати продажі до ЄС, поки попит з боку європейських імпортерів не перекритий австралійською пропозицією.
Це не означає, що кожна партія має йти за кордон. Розрахунок для конкретного господарства будується на трьох величинах: ціна попиту з доставкою до обраного пункту, фактична вартість перевезення саме з цього складу і строк, за який партія доїде. За даними GrainTrade, орієнтири на цей тиждень такі: Одеса — 19900–21000 грн/т, Дунай і західний кордон — 21000–22000 грн/т, Констанца — 570–575 $/т, Чехія — 520–525 €/т з поставкою у грудні – січні.
Окремо варто врахувати, що призупинка роботи ОЕЗ уже позначилася на ринку соняшнику — там ціни знизилися. Це показує, наскільки швидко зупинка переробки переноситься в ціну сировини, і чому рішення про канал збуту ріпаку має спиратися на поточні ставки перевезення, а не на торішні домовленості.
Наступний крок для власника ріпаку — запросити у перевізників актуальну вартість доставки до двох-трьох пунктів зі свого складу і порівняти чисту виручку після вирахування логістики з пропозиціями внутрішніх покупців, які ще приймають сировину.
